Про Just Ride

Це проект по підняттю рівня культури їзди на мотоциклі, рівня свідомості водіїв.

Мета проекту – зробити наше захоплення мотоциклами та їзду на них більш безпечною та передбачуваною, спонукання та заохочення бути свідомим та відповідальним учасником мотоспільноти. Підвищення поваги до справжніх мотоциклістів у суспільстві, та формування позитивного іміджу спільноти

Справжній мотоцикліст – це не той, в кого просто є мотоцикл, а той хто:

–        вчився у мотошколі і його знання та навички відповідають достатньому рівню для складання іспитів на отримання категорії А,

–        регулярно проходить курси з надання першої невідкладної допомоги,

–        їздить на легальному мотоциклі,

–        відповідальний перед собою, рідними та близькими, а тому використовує екіпірування для зменшення можливих травм, має страховку, не провокує небезпечні ситуації на дорозі, з повагою ставиться до інших учасників руху.

Денис Здоровий

Кожному знайома ситуація, коли під час їзди на мотоциклі на дорозі виникають небезпечні ситуації, які неможливо передбачити. Пам’ятаєте свої емоції та відчуття в цей момент? Серце прискорено б’ється, а мозок прокручує в голові можливі сценарії подальшого розвитку подій. От зараз ще пару секунд /  більше швидкість / не встиг би побачити та загальмувати  … і перед очима вже страшна кривава картина, думки про рідних та близьких. І, навіть, ніби відчуваєш запах паленої гуми й якийсь неприємний присмак у роті та ком у горлі. Було таке?
Я захоплююсь мотоциклами з дитинства, але активний учасник мотоспільноти з 2012 року.  Після таких от ситуацій завжди себе заспокоював тим, що в мене великий досвід за кермом, я обережний, мотоцикл не спортивний – не швидкісний, а в мене якісне екіпірування. В цей момент дійсно здається, що погане трапиться з ким-завгодно, але не з тобою. Ти заспокоюєшся, а згадані вище аргументи стають “залізобетонними”, і ти просто їдеш далі.
І от настає день, коли щось пішло не так. Аргументи хоч і залізобетонні, але тільки для тебе, а той п’яний водій, який раптово тебе протаранив – про них навіть не чув та не знає. Йому байдуже. А все, що його цікавить прямо зараз  – як втікти з місця події.
Це був випадок, який докорінно змінив моє життя. Два з половиною місяці в гіпсі з переломами – це достатній час для того, аби все усвідомити. Я зрозумів, що не можу відмовитися від їзди на мото, бо без цього моє життя не буде повноцінним. Я не можу відмовитися від цієї любові, бо вона з дитинства і на все життя! Але не можна сидіти склавши руки та з болем у серці спостерігати за черговими сумними новинами з доріг. Тому я буду робити все для того, аби наше захоплення було більш безпечним. Якщо поділяєте мої думки та прагнення – долучайтесь до розвитку проекту. Справді щасливим можна бути лише тоді, коли вдається робити щасливішими інших.