Денис Здоровий
Кожному знайома ситуація, коли під час їзди на мотоциклі на дорозі виникають небезпечні ситуації, які неможливо передбачити. Пам’ятаєте свої емоції та відчуття в цей момент? Серце прискорено б’ється, а мозок прокручує в голові можливі сценарії подальшого розвитку подій. От зараз ще пару секунд / більше швидкість / не встиг би побачити та загальмувати … і перед очима вже страшна кривава картина, думки про рідних та близьких. І, навіть, ніби відчуваєш запах паленої гуми й якийсь неприємний присмак у роті та ком у горлі. Було таке?
Я захоплююсь мотоциклами з дитинства, але активний учасник мотоспільноти з 2012 року. Після таких от ситуацій завжди себе заспокоював тим, що в мене великий досвід за кермом, я обережний, мотоцикл не спортивний – не швидкісний, а в мене якісне екіпірування. В цей момент дійсно здається, що погане трапиться з ким-завгодно, але не з тобою. Ти заспокоюєшся, а згадані вище аргументи стають “залізобетонними”, і ти просто їдеш далі.
І от настає день, коли щось пішло не так. Аргументи хоч і залізобетонні, але тільки для тебе, а той п’яний водій, який раптово тебе протаранив – про них навіть не чув та не знає. Йому байдуже. А все, що його цікавить прямо зараз – як втікти з місця події.
Це був випадок, який докорінно змінив моє життя. Два з половиною місяці в гіпсі з переломами – це достатній час для того, аби все усвідомити. Я зрозумів, що не можу відмовитися від їзди на мото, бо без цього моє життя не буде повноцінним. Я не можу відмовитися від цієї любові, бо вона з дитинства і на все життя! Але не можна сидіти склавши руки та з болем у серці спостерігати за черговими сумними новинами з доріг. Тому я буду робити все для того, аби наше захоплення було більш безпечним. Якщо поділяєте мої думки та прагнення – долучайтесь до розвитку проекту. Справді щасливим можна бути лише тоді, коли вдається робити щасливішими інших.